Місце, яке приховує велику історію найбагатших купців, підприємців і знаті

Харківський Поділ — історичний район в центрі міста, обмежений річками Харків і Лопань, а також Вірменським провулком і Павлівським майданом. Виник в середині 17 століття, невдовзі після побудови Харківської фортеці на Університетській гірці. Цей район включає в себе вулицю Кооперативну з навколишніми вулицями і провулками. Значна частина забудови — будинки 19 століття.

Поділ, як район міста Харкова виник одразу з побудовою фортеці. На території фортеці люди не жили. Тут розміщувалися адміністративні та господарські установи, соборна церква. Житлові будинки будували в прилеглих слободах. Вже в 1650-ті роки почалося заселення території, зона між фортечною стіною і річкою Харків яка отримала назву – Подолу.

У XVII столітті передмістя оточувала стіна з дубових кілків, але більш надійним захистом виступали річки і болота, що знаходились навколо. По руслу річки Харків знаходилися 5 островів, 3 з яких розташовувалися в районі Подолу. Великі острова мали власні назви і використовувалися харків’янами.

Дмитро Багалій та Дмитро Міллер в книзі «Історія міста Харкова за 250 років його існування» відзначали, що в XVIII столітті Харків складався з міської частини – територія Університетської гірки, де в XVII столітті існувала фортеця, безпосередньо примикав до неї Поділ, Захарківська і Залопанській слободи.

Природною межею Подолу слугувала річка Харків. В XVII-XVIII століттях річка виглядала інакше. У межиріччі розташовувалися шість озер, одне – в районі Університетської вулиці. Місцевість Подолу була болотистою і сирою, що призводило до повеней. Для боротьби з затопленнями укріпили береги р. Харків і р. Лопань, змінили їх русла, а болота осушили.

На Василівському острові, що існував до першої половини XIX століття, поряд з сучасним Подільським мостом, влаштовувались святкові гуляння і відпочивали городяни. При проведенні гідротехнічних робіт острів зник з карти Харкова. Русло річки Харків робило петлю в південному напрямку, досягаючи сучасної Гольдберговскої вулиці, і поверталося назад. Ближче до міста розташовувалась протока, яку називали Нетеча. У книзі «Історія міста Харкова за 250 років його існування» Дмитро Багалій та Дмитро Міллер призводять опис течії річки в XVIII столітті.

З кінця XVIII століття русло річки Харків має сучасний вигляд. Назва Нетеча закріплюється вже за рядом боліт та озер, які залишилися від колишньої течії р. Харків. Ця назва збереглася на карті – в назвах Нетеченській набережній, вулиці та бульвару.
У XVII і XVIII століттях будинки на Подолі зводили переважно з дерев’яних, низьких хат-мазанок. В одній половині будинку жили господарі, а в другу тримали для гостей.
У XVIII столітті з’являються кам’яні двоповерхові будинки. З 1768 року будівництво на Подолі в Харкові стає більш організованим. Сучасний вигляд район набув у другій половині XIX століття в ансамблі вулиць Кооперативної, Кузнечної і дотичних провулків.
Поділ залишався одним з найбільш густонаселених районів Харкова. Тут селилися козаки і міщани міської сотні, ремісники і купці. На Подолі був власний ринок – Сінний, а з кінця XVIII століття – Рибний. Зростала кількість крамниць, землі переходили у власність харківських купців. Частина Плетньовського провулка, в XIX столітті належала купцеві Ломакіну, потім купцям Костюріну і Боровкову.

Павлівська площа (раніше Рози Люксембург). Архітектурною пам’яткою Подолу став великий будинок купця Павлова, з 1830-х років він дав назву площі – Павловська. У 1868-1874 рр. в ньому розміщувався Малий театр, пізніше готель «Гранд-Готель» Павловська площа вважається однією з найстаріших в місті. Вона виникла на місці базарної ярмарки. Саме тут був головний торговий майданчик міста, який пізніше перемістили на територію сучасного Центрального ринку. На цій площі проводилися щорічні Покровський і Успенський ярмарки. В кінці 1830-х років купець Савелій Павлов, який почав кондитерське виробництво в Харкові, побудував на площі кам’яний магазин. У цей час площу стали називати Павлівської.
Павлов почав і введення фіксованих цін в місті. На базарах тоді не було цін на товари, доводилося торгуватися. Павлов заявив, що торги дуже стомлюють і встановив у власній крамниці фіксовані ціни. Він викупив ціле поле на іншому краю міста. Цю територію зараз називають Павловим Полем. На Павлівській площі розташовувався верстовий стовп. У народі його називали “ганебним”: поруч з ним сікли злодюжок і невірних дружин.
Однією з найстаріших будівель Харківського Подолу є Троїцька церква в Троїцькому провулку. Перший дерев’яний храм існував на цьому місці з 1659 року. У 1758-1764 роках звели нову трибанну кам’яну церкву з пов’язаною з нею дзвіницею. Ця храмова будівля в незмінному вигляді проіснувала сторіччя.
Архітектура церкви не змінювалася, а зовнішній вигляд харківських вулиць зазнав змін. Вимощені каменем на початку XIX століття вулиці Подолу почали підніматися над рівнем площі, де стояв храм. Під час відлиг і сильних дощів вода з Рибної вулиці затоплювала церкву. В 1850-х роках стала необхідність в будівництві нової будівлі для Троїцької церкви, фундамент нового храму заклали 7 липня 1857 року. Автором проекту нової Троїцької церкви виступив харківський міський архітектор, академік архітектури Андрій Тон. Будівництво тривало близько двох років. Ще 2 роки займались внутрішнім оздобленням храму. Освячення головного престолу відбулося 24 вересня 1861 року. В 1917 року Троїцький храм припинив своє існування, а в будівлі розпочала роботу хлібопекарня. Тільки в 1992 році будівлю церкви передано єпархії і в ньому відновлені богослужіння.

Бажаєте дізнатися більше?